На есперанто главното правило за словореда е разбираемостта. Думите се поставят в такъв ред, че смисълът да бъде ясен. Различните окончания, предимно -n, позволяват голяма свобода, но тя не е абсолютна.
Много думи, които се използват като наречия, трябва да стоят точно пред това, към което се отнасят, напр. ankaŭ ('също'), eĉ ('дори'), tre ('много'), nur ('само'). Ne също трябва да стои пред това, което отрича.
Предлогът трябва да стои винаги пред това, чиято функция посочва.
Съюзът стои пред това, което го свързва с нещо.
Ajn стои непосредствено след табличната дума, към която се отнася.
Словоред на частите на изречението
Основният ред на частите на изречението се води по следния модел:
подлог – сказуемо – допълнение – други части на изречението
-
Ili — sidas — sur la sofo.
Подлог – сказуемо – обстоятелствено пояснение за място. -
La hundo — ĉasas — katon.
Подлог – сказуемо – допълнение. -
Karlo — manĝas — rizon — per manĝbastonetoj.
Подлог – сказуемо – допълнение – обстоятелствено пояснение за начин. -
La virino — estas — arkitekto.
Подлог – сказуемо – сказуемно определение към подлога. -
Ĉiuj — opinias — lin — stranga.
Подлог – сказуемо – допълнение – сказуемно определение към допълнението.
Se oni uzas alian vortordon, oni ne ŝanĝas la bazan signifon, sed nur kreas diversajn emfazojn. Ĉe predikativo oni tamen ne povas ĉiam tute libere ŝanĝi la vortordon, ĉar predikativo plej ofte ne havas rolmontrilon. Estas diferenco inter leono estas besto (vero) kaj besto estas leono (malvero, ĉar ekzistas ankaŭ aliaj bestoj). En frazo kiel lernanto fariĝis instruisto la ordo estas tre grava, ĉar instruisto fariĝis lernanto estas tute alia afero. En plej multaj realaj frazoj kun predikativo la kunteksto tamen forigas la eblojn de miskomprenoj, eĉ se oni uzas nekutiman vortordon. Sed frazo kiel instruisto lernanto fariĝas estas apenaŭ komprenebla, kaj tial evitenda.
Поставяне напред
На част от изречението, която обикновено не стои отпред, може да наблегнем, като я поставим в самото начало на изречението:
-
Terure gajaj ŝajnis al ili iliaj propraj ŝercoj. - Страшно весели им се сториха собствените им шеги.
Нормалният словоред би бил: Iliaj propraj ŝercoj ŝajnis al ili terure gajaj.
-
La sonorilon mi volas kaj devas trovi! - Звънеца искам и трябва да намеря!
Обикновено: Mi volas kaj devas trovi la sonorilon.
Frazparto, kies ĉefvorto estas KI-vorto, staras normale komence de sia ĉeffrazo aŭ subfrazo. Tia pozicio ne estas do aparte emfaza ĉe KI-vortoj. Antaŭ la KI-vorto povas tamen stari prepozicio, kiu montras ĝian frazrolon:
- Kion vi volas? - Какво искаш/искате?
- Mi volas tion, kion vi volas. - Искам това, което ти искаш/вие искате.
- De kio tio ĉi venas, mia filino? - De kio tio ĉi venas, mia filino?
- Mi ankaŭ ne scias, per kio oni povas klarigi tiun fakton. - Не зная също така с какво може да се обясни този факт.
- Ŝi ne sciis, en kiu flanko oni devas serĉi butiketon kun manĝeblaĵoj. - Ŝi ne sciis, en kiu flanko oni devas serĉi butiketon kun manĝeblaĵoj.
Principe ankaŭ aliaj vortoj, kiuj kunlaboras kun la KI-vorto, povas stari antaŭ ĝi, sed oni ĝenerale malemas havi antaŭ KI-vorto ion, kio ne estas prepozicio:
- Tuj kiam la suno leviĝis, la cignoj kun Elizo forflugis de la insuleto. - Веднага щом слънцето изгря, лебедите с Елиза отлетяха от островчето.
-
Sume kiom mi ŝuldas? - Общо колко дължа?
Sume може да се постави и другаде в изречението.
-
Kune kun kiu vi venis? - Заедно с кого дойде?
Обикновено kune би се пропуснало.
La konjunkcioj kaj, aŭ kaj sed povas senprobleme aperi antaŭ KI-vorto, ĉar tiaj vortetoj ne vere apartenas al la posta frazo, sed nur ligas ĝin al la antaŭa: Dum la trarigardado mi trovis diversajn esprimojn, kiuj siatempe ŝajnis al mi bonaj, sed kiuj nun al mi ne plaĉas kaj kiujn mi volonte ŝanĝus.
Iafoje oni povas meti frazparton, kiu vere apartenas al subfrazo, en la komencon de la tuta frazo. Tio kreas tre fortan emfazon pro la malkutimeco de la vortordo:
-
Tiun laboron mi diris, ke mi faros. = Mi diris, ke mi faros tiun laboron. - Тази работа казах, че ще свърша. = Казах, че ще свърша тази работа.
La frazparto tiun laboron estas objekto de faros, kaj apartenas plene al la ke-frazo. Por emfazo ĝi tamen staras komence de la tuta frazo.
-
En salono Zamenhof mi pensas, ke okazas nun la solena inaŭguro. = Mi pensas, ke okazas nun en salono Zamenhof la solena inaŭguro. - В зала „Заменхоф“ мисля, че се сега се провежда тържественото откриване. = Мисля, че сега в зала „Заменхоф“ се провежда тържественото откриване.
Обстоятелственото пояснение за място не посочва мястото, където говорещият мисли, тъй като то всъщност се отнася към подчиненото изречение.
Ofte povas estiĝi konfuzo, al kiu parto de la frazo vere apartenas antaŭmetitaj vortoj. Povas ŝajni, ke ili apartenas al la ĉeffraza verbo, ĉar ili ja staras pli proksime al ĝi. Se la frazparto, kiun oni volas emfazi, rolas kiel subjekto en sia subfrazo, oni nepre ne povas formovi ĝin, ĉar subjekto devas ĉeesti ĉe sia predikato. Tute ne eblas do: Tiu laboro mi pensas, ke estas malfacila. Oni devas diri: Mi pensas, ke tiu laboro estas malfacila.
Iafoje, se la senco permesas, oni povas emfazi frazparton en subfrazo per uzo de antaŭmetita pri-adjekto. Tiun frazparton, kiun oni volas emfazi, oni lasas en ĝia loko en la subfrazo en la formo de pronomo aŭ tabelvorto, kaj en la komenco de la tuta frazo oni metas ĝin en la formo de pri-adjekto. La emfazata afero aperas do dufoje, unu fojon kiel pri-adjekto en la ĉeffrazo, kaj unu fojon pronome en sia vera frazrolo en la subfrazo:
- Pri tiu laboro mi diris, ke mi faros ĝin. = Mi diris, ke mi faros tiun laboron. - За тази работа казах, че ще я направя. = Казах, че ще направя тази работа.
- Pri tiu laboro mi pensas, ke ĝi estas malfacila. - За тази работа мисля, че е трудна.
- Pri talento mi neniam aŭdis, ke vi ian havas. = Mi neniam aŭdis, ke vi havas ian talenton. - За талант никога не съм чувал да имаш някакъв. = Никога не съм чувал да имаш някакъв талант.
Понякога, когато е необходимо да се постави ki-дума в началото на изречение, но ki-думата се отнася по смисъл към подчиненото изречение, резултатът може да стане доста трудно разбираем. За щастие такива проблеми рядко се появяват в практиката:
-
Vi konsilas, ke ni respondu ion al ĉi tiu popolo. → Kion vi konsilas, ke ni respondu al ĉi tiu popolo? - Съветвате ни да отговорим с нещо на този народ. → С какво ни съветвате да отговорим на този народ?
Kion е пряко допълнение към сказуемото respondu, въпреки че е по-близо до konsilas. Изречението обаче звучи напълно естествено, тъй като kion може да се отнася и до глагола konsilas в главното изречение.
-
Petro diris, ke lia amiko nomiĝas Karlo. → Kiel Petro diris, ke lia amiko nomiĝas? - Петро каза, че приятелят му се казва Карло. → Как каза Петро, че се казва приятелят му?
Съществува риск човек да си помисли, че kiel се отнася към diris, което би придало доста странно значение. По-разбираема алтернатива е: Kiel laŭ Petro nomiĝas lia amiko? (Как според Петро се казва приятелят му?)
-
Vi volas, ke mi vendu ion al vi. → Kion vi volas, ke mi vendu al vi? - Искаш да ти продам нещо. → Какво искаш да ти продам?
По-просто (макар и с не съвсем същия смисъл) може да се каже: Kion mi vendu al vi? (Какво да ти продам?)
Oni plene evitu ĉi tiajn frazojn, se la subfrazo mem estas demando, ĉar tia konstruo fariĝas tro komplika: Ŝi demandis, ĉu mi ŝatas muzikon. → Kion ŝi demandis, ĉu mi ŝatas? Oni devas diri Kion ŝi demandis? kvankam tio estas malpli preciza, aŭ uzi la pri-solvon montrotan ĉi-poste.
La sama problemo ekzistas ĉe rilataj (nedemandaj) KI-vortoj. Ankaŭ tiajn KI-vortojn oni metas en la komenco de la subfrazo. Se la rilata KI-vorto vere apartenas al subfrazo de la subfrazo, konfuzo povas estiĝi:
-
Vi asertis, ke vi vidis homon. → La homo, kiun vi asertis, ke vi vidis, estas jam delonge mortinta. - Твърдеше, че си видял човек. → Човекът, (за) когото твърдеше, че си видял, е отдавна мъртъв.
Подобно изречение на есперанто е редно да се избягва, тъй като kiun може да създаде впечатлението, че е пряко допълнение към asertis, макар и всъщност да е пряко допълнение към vidis. (В този случай такова двусмислие на български не се получава; за да се избегне евентуално недоразумение, същото изречение на есперанто може да се изкаже по следния начин: La homo, kiun vi asertis esti vidinta […])
Ofte oni povas elturniĝi per antaŭmetita pri-adjekto. Oni lasas la KI-aferon en ĝia loko en la formo de pronomo, kaj uzas pri-adjekton kiel demandesprimon aŭ subjunkcion:
- Ŝi demandis, ĉu mi ŝatas muzikon. → Pri kio ŝi demandis, ĉu mi ŝatas ĝin? - Тя попита дали харесвам музика. → Относно какво тя попита дали харесвам?
- Vi asertis, ke vi vidis homon. → La homo, pri kiu vi asertis, ke vi vidis lin, estas jam delonge mortinta. - Твърдеше, че си видял човек. → Човекът, (за) когото твърдеше, че си видял, отдавна е мъртъв.
Se la KI-afero rolas kiel subjekto, oni ne povas movi ĝin for el la subfrazo. La subjekto de verbo devas ĉeesti en sia frazo: Karlo diris, ke lia frato edziĝis. → Kiu Karlo diris, ke edziĝis? Diris ŝajnas havi du subjektojn, dum edziĝis ŝajnas tute ne havi subjekton. Uzu la pri-solvon: Pri kiu Karlo diris, ke li edziĝis?