27 Порядок слів / Граматика

В Есперанто головним правилом порядка слів є зрозумілість. Слова повинні стояти в такому порядку, аби сенс речення був зрозумілим. Різноманітні закінчення, особливо N, роблять порядок слів майже вільним.

Багато адвербіальних часток зазвичай повинні стояти прямо перед тим, до чого вони відносяться, напр. ankaŭ, eĉ, tre, nur. Також ne повинно стояти перед тим, що воно заперечує.

Прикметники завжди повинні стояти перед тим, чию роль вони вказують.

Союз повинен стояти перед тим, що він пов"язує з чимось.

Ajn повинно стояти одразу після табличного слова, до котрого воно відноситься.

Порядок слів

Базовий порядок слів слідує наступній моделі:

підмет — присудок — додаток — інші члени речення

Ili — sidas — sur la sofo.
Підмет-присудок-обставина місця.
La hundo — ĉasas — katon.
Підмет-присудок-додаток.
Karlo — manĝas — rizon — per manĝbastonetoj.
Підмет-присудок-додаток-обставина.
La virino — estas — arkitekto.
Підмет-присудок-предикатив підмета.
Ĉiuj — opinias — lin — stranga.
Підмет-присудок-додаток-предикатив додатку.

Якщо використовується інший полядок, то не міняється базове значення, але створюж різноманітні відтінки. В іменій частині присудка не завжди можна вільно міняти порядок слів, тому, що чатіше за все імена частина присудка не має вказівника ролі. Є різниця між leono estas besto (правда) и besto estas leono (неправда, тому, що існують також і інші тварини). В такій фразі як lernanto fariĝis instruisto порядок слів дуже важливий, тому, що instruisto fariĝis lernanto має зовсім інший сенс. В більшості справжніх речень з іменою частиною присудка контекст однак прибирає можливість недорозуміння, навіть якщо використовується незвичний порядок слів. Таке речення як instruisto lernanto fariĝas є зрозумілими і тому їх варто уникати.

Зміщення вперед

Аби акцентувати увагу на член речення, котрий зазвичай не з"являється першим в реченні, можна поставити його на початку речення:

Terure gajaj ŝajnis al ili iliaj propraj ŝercoj. - Жахливо радісним здавались їм їх власні жарти.

Нормальний порядок слів був би: Iliaj propraj ŝercoj ŝajnis al ili terure gajaj.
La sonorilon mi volas kaj devas trovi! - Дзвін я хочу та повинен знайти!

Нормально: Mi volas kaj devas trovi la sonorilon.

Член речення, чиє головне слово є KI-слово, зазвичай стоїть на початку своєї головної та підрядної частини. Така позиція не акцентує увагу для КІ-слів. Перед КІ-слово може однак стоїть прикметник, котрий показує його роль в реченні:

Kion vi volas? - Що ти хочеш?
Mi volas tion, kion vi volas. - Я хочу те, що я хочу.
De kio tio ĉi venas, mia filino? - Від чого це виникає, моя доне?
Mi ankaŭ ne scias, per kio oni povas klarigi tiun fakton. - Я також не знаю, чим можна пояснити цей факт.
Ŝi ne sciis, en kiu flanko oni devas serĉi butiketon kun manĝeblaĵoj. - Вона не знала, в якій стороні повинні шукати ларьки з продуктами.

Також і інші слова можуть стояти перед КІ-словом, але зазвичай перед КІ-словом нічого не стоїть, за виключенням прийменників:

Tuj kiam la suno leviĝis, la cignoj kun Elizo forflugis de la insuleto. - Одразу, як тільки зійшло сонце, лебеді з Елізою полетіли з острівка.
Sume kiom mi ŝuldas? - Загалом, скільки я винен?

Можна було б поставити sume і в інше місце.
Kune kun kiu vi venis? - Разом з ким ви прийшли?

Зазвичай відкидали б kune.

Союзи kaj, aŭ та sed можуть без проблем з"являтись перед КІ-сорврм, тому що на справді вони не належать до наступної фрази, а лише з"єднують її з попередньою: Dum la trarigardado mi trovis diversajn esprimojn, kiuj siatempe ŝajnis al mi bonaj, sed kiuj nun al mi ne plaĉas kaj kiujn mi volonte ŝanĝus.

Інколи можна поставити член речення, котрий на справі належить підрядному реченню, на початку речення. Це сильно акцентує увагу через незвичний порядок слів:

Tiun laboron mi diris, ke mi faros. = Mi diris, ke mi faros tiun laboron. - Цю роботу я сказав, що я зроблю.= Я сказав, що зроблю цю роботу.

Частина речення tiun laboron є доповненням дієслова faros, і повністю належить ke-фразі. Але для того, аби акцентувати увагу, вона стоїть на початку речення.
En salono Zamenhof mi pensas, ke okazas nun la solena inaŭguro. = Mi pensas, ke okazas nun en salono Zamenhof la solena inaŭguro. - В салоні Заменгоф, я думаю, відбувається зара урочисте відкриття.= Я думаю, що зараз в салоні Заменгоф урочисте відкриття.

Обставина місця не показує місце роздумів, тому що насправді вона належить підрядному реченню.

Часто може бути плутанина, до якої частини речення відносяться слова, котрі поставлені на початку речення. Може здатись, що вони належать до дієслова головної частини, так як вони стоять ближче до нього. Якщо член речення, котрий хочуть виділити, відіграє роль підмета в своєму підрядному реченні, обов"язково не повинні посовувати його, тому, що підмет повинен бути присутнім у свого присудка. Таким чином зовсім неможливо: Tiu laboro mi pensas, ke estas malfacila. Потрібно говорити: Mi pensas, ke tiu laboro estas malfacila.

Інколи, якщо сенс це дозволяє, можна зробити акцент на члені речення в підрядному реченні за допомогою використання пославленого на початку pri-обставини. Такий член речення, котрий хочуть акцентувати, відкидають на його місце в підрядній формі займенника або табличного слова і на початку всього речення вони ставлять його в форму pri-обставина. Акцентуюче слово таким чином з"являється два рази, один раз як pri-обставина ві головній частині, та один раз як займенник в своєму дійсному чоені реченні в підрядній чпсчтині.

Pri tiu laboro mi diris, ke mi faros ĝin. = Mi diris, ke mi faros tiun laboron. - Про цю роботу я сказав, що я зроблю її.= Я сказав, що я зроблю цю роботу.
Pri tiu laboro mi pensas, ke ĝi estas malfacila. - Про цю роботу я думаю, що вона легка.
Pri talento mi neniam aŭdis, ke vi ian havas. = Mi neniam aŭdis, ke vi havas ian talenton. - Про талант я ніколи не чув, що у вас якийсь є.= Я ніколи не чув, що у вас є якийсь талант.

Інколи, коли потрібно поставити КІ-слово на початку речеення, але КІ-слово по сенсу належить підрядному реченню, результат може бути дуже складним для розуміння. На щастя, такі проблеми з"являються на практиці дуже рідко:

Vi konsilas, ke ni respondu ion al ĉi tiu popolo. → Kion vi konsilas, ke ni respondu al ĉi tiu popolo? - Ви радите, аби ми відповіли щось цьому народові. → Що ви порадите, аби ми відповіли цьому народу?

Kion є додатком присудка respondu, хоча він стоїть ближче до konsilas. Речення звучить цілком природньо, тому що kion також міг би відноситись до дієслова головній частині речення konsilas.
Petro diris, ke lia amiko nomiĝas Karlo. → Kiel Petro diris, ke lia amiko nomiĝas? - Петро сказав, що його друга звуть Карл. → Як сказав Петро, що його друга звуть?

Є небезпека, що можуть подумати, що kiel відноситься diris, що далі було б дивне значення. Краще сказати так: Kiel laŭ Petro nomiĝas lia amiko?
Vi volas, ke mi vendu ion al vi. → Kion vi volas, ke mi vendu al vi? - Ви хочете, аби я продав щось вам. → Що ви хочете, аби я продав вам?

Простіше (але не повністю з тим же сенсом) так: Kion mi vendu al vi?

Повністю потрібно уникати такі речення, якщо підрядне речення саме є питанням, тому що побудова речення стає занадто складною: Ŝi demandis, ĉu mi ŝatas muzikon. → Kion ŝi demandis, ĉu mi ŝatas? Потрібно говорити Kion ŝi demandis? хоча це менш точніше або використовувати pri-рішення, котре буде показано далі.

Та ж проблема є у відносних (не питальних) КІ-слів. Також такі КІ-слова ставлять на початку підрядного речення. Якщо відносне КІ-слово дійсно належить підрядному реченню підрядного речення, може виникнути плутанина:

Vi asertis, ke vi vidis homon. → La homo, kiun vi asertis, ke vi vidis, estas jam delonge mortinta. - Ви стверджували, що бачили людину → Людина, котру ви стверджуєте, що бачили, вже давно мертва.

Речення, котре потрібно уникати, тому що kiun здається додатком asertis, хоча воно на справді не є додатком vidis. (Хоча тут можливий спосіб викрутитись La homo, kiun vi asertis esti vidinta...)

Часто можна викрутитись за допомогою pri-обставини. Залишають КІ-слово на своєму місці в формі займенника і використовують pri-обставину як питальний вираз або другорядний союз:

Ŝi demandis, ĉu mi ŝatas muzikon. → Pri kio ŝi demandis, ĉu mi ŝatas ĝin? - Вона спитала, чи подобається мені музика. → Про що вона спитала, чи подобається мені це.
Vi asertis, ke vi vidis homon. → La homo, pri kiu vi asertis, ke vi vidis lin, estas jam delonge mortinta. - Ви стверджуєте, що бачили людину. → Людина, про котру ви стверджуєте, вже давно померла.

Якщо КІ-слово відіграє роль підмета, то його неможна ставити в другорядне речення. Підмет дієслова повинен бути присутнім в своїй фразі: Karlo diris, ke lia frato edziĝis. → Kiu Karlo diris, ke edziĝis? Здається, що у diris два підмета, в той час як у edziĝis начебто жодного. Використовуйте pri-рішення: Pri kiu Karlo diris, ke li edziĝis?